«В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, славленого в Тройці. 
Нехай станеться на вікопомну пам'ять та славу Запорозького війська і всього народу малоросійського»
Конституція гетьмана Пилипа Орлика

300 років від створення Конституції гетьмана Пилипа Орлика


«Орлик був людиною висококультурною, європейцем у повнім розумінні цього слова... Він належав до людей барокової доби, просякнутих глибокою релігійністю... Життя примушувало його до компромісів, але душа залишалася чесною і щирою, здатною до найбільших обмежень і самопосвяти» 
Б. Крупницький

Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини, разом із залишками українсько-шведської армії, опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права та обов'язки гетьмана.
Єдиний гетьман в екзилі Пилип Орлик був непохитним і послідовним борцем за незалежну українську державу, хоча за походженням не належав до українців. Його батько був нащадком однієї з гілок чеських баронів Орликів. Мати Пилипа Орлика походила зі старовинного білорусько-литовського роду шляхтичів. За походженням — білорус, за віросповіданням — православний. Доля підготувала йому шлях чудовий і тернистий, який звичайно і буває в особистостей, особливо відзначених Богом. Таланти й розум даються не лише для самореалізації. Вони покликані нести світу високі ідеї добра, гуманізму й любові, проголошені для людей вищим розумом. Будучи обраним гетьманом України, Пилип Орлик проголосив «Пакти і Конституцію прав і вольностей Війська Запорозького». У ті часи, коли Європою управляли авторитарні режими. Демократичні принципи «Пакту», що нині йменується просто Конституцією, стали досить неординарним законодавчим актом, що на багато сторіч випередив правову думку європейських народів. 
Ця пам’ятка політико-філософської та правової думки була схвалена 5 квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (турецька назва — Бендери; нині це територія Молдови). Тому її інколи називають Бендерівською конституцією. Повна ж назва акта — «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою». Проте частіше вживається скорочена назва — Конституція Пилипа Орлика. Серед юридичної спільноти цей документ відомий у давньоукраїнському та латинському мовних варіантах (скорочена назва акта латинською мовою — Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis). 
Багато істориків вважають цей документ найпершою демократичною конституцією в Європі, адже він написаний за 81 рік до появи польського основного закону, і на 77 років раніше за американський. 
Єдиний відомий на сьогодні україномовний оригінал знайдений у Російському державному архіві давніх актів у 2009 році київським істориком Олександром Алфьоровим. Копію цього документа Алфьоров передав до Музею гетьманства у Києві.
Документ написано староруською діловою мовою, якою користувалися на початку 18 ст.
Латиномовна копія ХVIII століття зберігається в Національному архіві Швеції («Справи Козаччини»). До архіву документ потрапив після розкопок на сільськогосподарських угіддях. Його знайшли у глиняному горщику, згорнутим у сувій. На думку шведських учених, документ переписав Пилип Орлик для вручення дипломатам європейських держав. Його готували для транспортування, але через певні обставини закопали. 
Документ складається із преамбули та 16 статей. Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків із людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мали гетьман разом із Радою генеральної старшини (стаття 6). Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.
Конституція дає змогу усунути гетьмана від влади лише на підставі підозри в корупції, надає право малозабезпеченим не платити мита й збори, а якщо міський бюджет має перевитрати — Конституція зобов’язує керівників міста сплатити їх зі своєї кишені.
Конституція Пилипа Орлика викликає гордість за українство — і водночас гіркоту з приводу величезної інтелектуальної втрати. Майже трьохсотлітнє забуття, до якого доклали зусилля представники «культурного прошарку» спочатку російської, а потім більшовицької імперій, зробило свою чорну справу. Окремі слабкі зусилля з метою реанімації цього документа у період епізодичного поновлення української державності в 1917-1920 роках чи «відлиги» періоду «національного комунізму» в другій половині 20-х років ХХ століття або у дослідженнях українців діаспори не досягли потрібного результату.
Після відродження державної незалежності українського народу в 1991 р. Конституція Пилипа Орлика набула статусу пам’ятки української філософської та правової думки, але її велич усе ще залишається недостатньо відомою і мало оціненою основною масою, навіть тими, хто репрезентує себе як «українська еліта». Хоча про Конституцію Пилипа Орлика вже давно слід говорити не лише як про пам’ятку української політико-правової думки, а й як про пам’ятку світової політико-правової та філософської думки, що її подарувала цивілізованому світові українська культурна еліта. 
На честь 300-річчя Конституції Пилипа Орлика відкрито пам'ятний знак у місті Бендери (Республіка Молдова). Пам'ятник споруджено у вигляді книги, на якій викарбувана інформація про історію написання Конституції Пилипа Орлика та її повна назва українською та латинською мовами.
Першу українську конституцію варто прочитати кожному, адже вона дає уявлення про рівень козацької демократії, та порівняти її із сучасною.